Обов’язки онлайн-платформ відповідно до Закону про цифрові послуги – окремі питання

У цій статті я зосереджуся на обговоренні обов’язків, покладених на постачальників інтернет-платформ згідно з Актом про цифрові послуги (AUC). 

До інтернет-платформ можна віднести багато видів послуг. Це можуть бути соціальні мережі (наприклад, послуги Meta, як-от Facebook чи Instagram), маркетплейси (наприклад, Allegro, Amazon) або платформи для розміщення відео (наприклад, YouTube). Останніми роками надання послуг у формі інтернет-платформ стало одним із провідних секторів цифрової економіки. Тому законодавці Європейського Союзу приділили значну увагу цим суб’єктам під час створення AUC і наклали на них низку зобов’язань.  

Хто такий постачальник інтернет-платформи? 

Насамперед слід визначити, хто є постачальником інтернет-платформи. 

Згідно з AUC, інтернет-платформа — це хостингова послуга (більше інформації про це можна знайти у статті на нашому блозі [__]), яка на запит користувача послуги зберігає та публічно поширює інформацію. 

Однак AUC передбачає винятки щодо того, чи може конкретна послуга вважатися інтернет-платформою. Таке виключення діє, якщо діяльність є незначною або виключно допоміжною функцією іншої послуги, і з об’єктивних чи технічних причин її неможливо використовувати окремо від основної послуги. 

Визначення, що конкретний постачальник відповідає критеріям інтернет-платформи, не означає обов’язкове застосування AUC. Якщо постачальник є мікро- або малим підприємством згідно з рекомендаціями Європейської комісії 2003/361/ЄС, він (за винятком одного звітного зобов’язання) звільняється від впровадження рішень, передбачених для постачальників інтернет-платформ. Це такі категорії: 

– мікропідприємство – менш ніж 10 працівників, а річний оборот або річний баланс не перевищує 2 млн євро; 

– мале підприємство – менш ніж 50 працівників, а річний оборот або річний баланс не перевищує 10 млн євро. 

Однак тут є виняток із правила. Навіть якщо постачальник інтернет-платформи є мікро- або малим підприємством, він зобов’язаний виконувати ці зобов’язання, якщо має статус постачальника дуже великої інтернет-платформи. Це пов’язано з тим, що у цьому випадку розмір компанії не має значення, головним критерієм є її охоплення (докладніше про це нижче).  

Загальне резюме обов’язків, передбачених виключно для постачальників інтернет-платформ згідно з АUC (Розділ III Розділ 3 AUC): 

Але увага! Також необхідно пам’ятати про такі правила: 

Постачальник інтернет-платформи повинен виконувати й обов’язки, передбачені для кожного постачальника посередницьких послуг (Розділ III Розділ 1 AUC), а також постачальника послуг хостингу (Розділ III Розділ 2 AUC). Це пояснюється тим, що постачальник інтернет-платформи за визначенням є також постачальником хостингу, тобто одним із видів посередницьких послуг. 

Додаткові обов’язки для постачальника інтернет-платформи виникають, якщо його платформа дозволяє споживачам укладати з підприємцями договори на відстані (так звані B2C-платформи) (Розділ III Розділ 4 AUC). 

Ще більше обов’язків з’являється, якщо постачальник має статус дуже великої інтернет-платформи, тобто середня щомісячна кількість активних користувачів послуги в ЄС становить щонайменше 45 млн, і його визначила Європейська комісія як дуже велику інтернет-платформу. 

І, зрештою, незалежно від обов’язків, накладених AUC, постачальник інтернет-платформи повинен виконувати вимоги, встановлені іншими нормативними актами (наприклад, Регламент 2021/784 щодо протидії поширенню терористичного контенту в інтернеті або GDPR). 

Нижче стисло перелічено обов’язки постачальників інтернет-платформ, зазначені вище. 

Внутрішня система розгляду скарг 

Це розширення обов’язків, покладених на кожного постачальника послуг, пов’язаних із модерацією контенту на його ресурсах. Постачальник інтернет-платформи зобов’язаний забезпечити користувачам, зокрема особам, які подають скарги, доступ до ефективної внутрішньої системи розгляду скарг протягом не менше шести місяців з моменту ухвалення рішення, пов’язаного з модерацією. 

Наприклад, припустімо, що користувач А помітив, що на інтернет-платформі XYZ користувач B розмістив коментар, який порушує особисті права користувача А. Користувач А повідомив постачальнику інтернет-платформи XYZ про наявність цього незаконного контенту. Через деякий час постачальник платформи ухвалив рішення на користь користувача А та видалив з платформи XYZ коментар користувача B, якого було про це повідомлено. Користувач B не згоден із таким рішенням і подає скаргу, яка буде розглянута через внутрішню систему розгляду скарг цього постачальника. 

Звісно, це лише один із сценаріїв, коли застосовується внутрішня система розгляду скарг. 

Детальнішу інформацію про цю процедуру ви знайдете у цій статті. 

Позасудовий механізм вирішення спорів 

Ще одним обов’язком, покладеним на постачальників інтернет-платформ, є забезпечення користувачам і зацікавленим особам (тобто особам, які подають скарги, але не є користувачами) можливості скористатися позасудовим механізмом вирішення спорів. 

Варто пам’ятати, що це не черговий етап розгляду справи постачальником інтернет-платформи. Справу вирішує зовнішній орган. Постачальник інтернет-платформи зобов’язаний повідомити зацікавлену особу про її право скористатися цим засобом. 

Зацікавлена особа може подати запит про вирішення спору до позасудового (наприклад, сертифікованого) органу. Як правило, постачальник інтернет-платформи не може відмовити у участі в такій справі. 

Пріоритетний розгляд скарг 

На постачальника інтернет-платформи покладено обов’язок впровадити у своїй організації необхідні технічні та організаційні заходи для забезпечення пріоритетного розгляду скарг, поданих довіреними суб’єктами. Це суб’єкти, призначені координатором з цифрових послуг, які: 

• мають спеціалізовані експертні знання та компетенції для виявлення, ідентифікації та повідомлення про незаконний контент; 

• є незалежними від постачальників інтернет-платформ; 

• діють об’єктивно, точно та з належною ретельністю. 

Виконання цього обов’язку може передбачати, наприклад, створення окремого каналу для подання скарг цими суб’єктами, незалежно від скарг, поданих іншими особами. 

Механізм реагування на зловживання послугами 

AUC зобов’язує постачальників інтернет-платформ впроваджувати механізми, які можна використовувати у разі зловживання наданими ними послугами. Це часто стосується дій осіб, які займаються «тролінгом». 

По-перше, постачальник тимчасово призупиняє надання послуг особам, які регулярно поширюють очевидно незаконний контент, після попереднього попередження. 

По-друге, постачальник тимчасово призупиняє розгляд скарг, поданих через механізми подання скарг і дій, а також скарг, поданих через внутрішні системи розгляду скарг, від осіб або суб’єктів, які регулярно подають явно необґрунтовані скарги. 

Наприклад, користувач А, який має обліковий запис на платформі XYZ, повідомляє її постачальнику про кожне повідомлення користувача В, яке стосується політичної ситуації в країні, як про потенційно незаконний контент. Користувач А не погоджується з думкою користувача В, оскільки сам підтримує іншу політичну позицію. Однак, навіть без експертних знань, постачальник платформи XYZ помічає, що жодне з висловлювань користувача В не містить незаконного контенту, а самі повідомлення є конструктивною критикою. У такій ситуації постачальник платформи XYZ попереджає користувача А про зловживання правами на подання скарг і закликає припинити ці дії. Незважаючи на попередження, користувач А продовжує подавати скарги на повідомлення користувача В. У результаті постачальник призупиняє на 1 місяць розгляд скарг користувача А. 

Додаткові зобов’язання щодо звітування 

Провайдер онлайн-платформи має більше зобов’язань щодо звітності, ніж стандартний постачальник проміжних послуг. Нижче наведено приклади цих зобов’язань.  

На додаток до інформації, що міститься в статті 15 AUC (див. статтю за цим посиланням для отримання додаткової інформації), постачальник послуг онлайн-майданчика також повинен оприлюднювати наступні дані (зазвичай на веб-сайті онлайн-майданчика):  

1. інформацію, пов’язану з розглядом спорів провайдером електронного майданчика: 
2. кількість спорів, поданих до органів позасудового вирішення спорів; 
3. результати цих спорів; та 
4. середній час, який займає процес вирішення спорів; та 
5. частка спорів, у яких постачальник послуг електронної платформи виконав рішення цього органу. 

Кількість призупинень надання послуг з розбивкою на призупинення, здійснені через 

1. передача явно незаконного контенту; 
2. пред’явлення явно необґрунтованих претензій; та 
3. подання явно необґрунтованих скарг. 

Крім того, принаймні раз на шість місяців провайдери повинні для кожної онлайн-платформи або пошукової системи публікувати в загальнодоступному розділі свого онлайн-інтерфейсу інформацію про середню кількість активних щомісячних користувачів послуги в Союзі.  

Водночас провайдери онлайн-платформ або пошукових систем повинні на запит і без невиправданої затримки надавати інформацію про середню кількість щомісячних активних одержувачів послуги в Союзі координатору цифрових послуг, відповідальному за місце заснування, та Європейській Комісії.  

Заборона на використання темних схем 

Постачальник онлайн-платформи не повинен розробляти, організовувати або експлуатувати свої онлайн-інтерфейси таким чином, щоб вводити в оману або маніпулювати отримувачами послуг чи іншим чином суттєво перешкоджати або обмежувати здатність отримувачів їхніх послуг приймати вільні та поінформовані рішення. AUC називає такі практики «оманливими веб-інтерфейсами», але бізнес найчастіше використовує словосполучення «темні схеми». Використання «темних схем» є надзвичайно поширеним явищем, у тому числі в електронній комерції. Через такі інтерфейси користувачі часто купують товари, які їм зовсім не потрібні, або купують їх у більшій кількості, ніж потрібно.  

Слід зазначити, що положення RODO та Директива про недобросовісну ринкову практику (імплементована в польському правопорядку як Закон про протидію недобросовісній ринковій практиці) мають переважну силу над положенням АМУ в цьому питанні.   

Прозорість онлайн-реклами 

Провайдери онлайн-платформ, які представляють рекламу на своїх онлайн-інтерфейсах, повинні забезпечити, щоб – стосовно кожної конкретної реклами, представленої кожному окремому одержувачу – одержувачі послуг могли чітко, ясно, стисло та однозначно і в режимі реального часу  

1. визначити, що інформація є рекламою; 
2. встановити, від імені якої фізичної чи юридичної особи подається реклама 
3. ідентифікувати фізичну або юридичну особу, яка оплатила рекламу, якщо вона не є фізичною або юридичною особою, зазначеною в пункті «б»; 
4. знайти відповідну інформацію, яку можна легко отримати безпосередньо з реклами, про основні параметри, що використовуються для визначення одержувача реклами, і, якщо це застосовно, про те, як ці параметри змінюються. 

Крім того, провайдери надають одержувачам послуг можливість зробити заяву про те, чи є контент, який вони надають, комерційною інформацією або чи містить він комерційну інформацію (чи бачите ви іноді на платформах, що певний матеріал є «спонсорським»? 😊).  

Іншим важливим зобов’язанням, яке накладається на провайдерів онлайн-платформ, є заборона показувати отримувачам послуг рекламу, засновану на профілюванні, відповідно до положень RODO, з використанням спеціальних категорій персональних даних (наприклад, даних про стан здоров’я або політичні погляди).  

Використання прозорої системи рекомендацій 

Постачальники онлайн-платформ, які використовують системи рекомендацій, повинні викласти простою та доступною мовою в своїх умовах надання послуг основні параметри, що використовуються в їхніх системах рекомендацій, а також будь-які можливості для одержувачів послуг змінювати ці параметри або впливати на них.  

Основні параметри пояснюють, чому отримувачу послуг пропонується певна інформація. Вони включають, як мінімум  

1. критерії, які є найбільш важливими для визначення інформації, що пропонується отримувачу послуги; та 
2. внесок кожного параметра («скільки він важить») у визначення рекомендації користувачеві. 

Іншими словами, таким чином ми повинні знати, що нам часто показують фотографії кумедних котів на платформі, тому що ми дивимося багато відео з ними в пабліку 😊.  

Якщо для рекомендаційних систем доступно кілька варіантів, які визначають відносний порядок інформації, представленої одержувачам послуги, постачальники також повинні забезпечити функцію, яка дозволяє одержувачу послуги вибрати та змінити бажаний варіант у будь-який час. Ця функція повинна бути безпосередньо і легко доступною в конкретному розділі веб-інтерфейсу онлайн-платформи, де визначено пріоритетність інформації.   

Захист неповнолітніх в Інтернеті 

Остання сфера зобов’язань провайдерів онлайн-платформ стосується використання їхніх послуг неповнолітніми. Ці зобов’язання полягають у наступному:  

• запровадження відповідних та пропорційних заходів для забезпечення високого рівня конфіденційності, безпеки та захисту неповнолітніх у послугах, що надаються провайдерами (тут дуже корисними є рішення, розроблені в рамках RODO) 

• заборонити провайдерам розміщувати на своєму інтерфейсі профілюючу рекламу з використанням персональних даних отримувача послуг, якщо їм достовірно відомо, що отримувач послуг є неповнолітнім. 

Дотримання вищезазначених зобов’язань не зобов’язує провайдерів онлайн-платформ обробляти додаткові персональні дані для того, щоб оцінити, чи є отримувач послуги неповнолітнім.